Про село вперше згадується у 1329 році. Відомо, що назва походить від венгерського слова «remete», що означає віддалений, усамітнений. Виникнення села угорські історики пов'язують із виникненням монастиря. Пояснюють, що монастир мав великі володіння і його керівництво дозволяло безземельним людям поселитися на своїх землеволодіннях за умови, що поселенці будуть обробляти монастирські землі. Число поселенців поступово зростало і так виникло село. Селяни стали залежними від монастиря, тобто стали кріпаками.

У 1756 році поблизу руїн монастиря у селі споруджено храм, який стоїть тут ще й до сьогодні. Кошти для ремонту церкви часто висилали заробітчани з Сполучених Штатів Америки.

Ще у 9-му столітті село оточували суцільні ліси. Більша частина яких належала графу Шенборну, а деяка частина була власністю громади села.

Після важливих подій 1938-1939 років розпочався новий етап у житті села. Найпомітніші зміни відбулися в освіті.

У село прислали вчителя вчити дітей, який не знав жодного українського слова. Іноді доходило до такого,що всіх дітей віком від 6 до 14 років вчив один вчитель. На жаль, відомостей про вчителя немає.

Як і багатьом селам нашого краю, Нижнім Реметам довелося пережити важкі роки війни 1941-1945 років. На фронтах загинули 4 мешканці села ,

 а в концентраційних таборах, крім євреїв, загинуло 16 осіб, в тому числі юнаків 1924-1926 років народження .

Після визволення Закарпаття від загарбників відкрилися нові можливості для зростання освітнього рівня селян. Молодь потягнулася до навчання.

У Нижніх Реметах розпочала діяти чотирикласна початкова школа  з чотирма вчителями, першими директорами у початковій школі був Худан Іван Васильович та Гаджега Вартоломей Юрійович.

На початку 50-х років у Верхніх Реметах на базі угорської школи відкрито семирічку (неповна середня школа), її першим директором був  Ткаченко Григорій Павлович. Тут розпочала свою педагогічну діяльність Ляшко Надія Сидорівна.

У 1960-61рр. почалося будівництво 8 річної школи, але уже у Нижніх Реметах. Школа почала діяти з 1962 року. Її директором став Каменца Микола Юрійович, який очолював школу до 1975 року

У школі працювало багато вчителів з центральної та східної України, наприклад Гайдар Марія Костівна, Забіяк Людмила, Бондаренко Лідія…

Після смерті Каменци М.Ю. навчальний заклад очолила Баєр Варвара Іванівна.

 Згодом школа стала 9-ти річкою. На зміну Баєр В.І. директором став Фущич Ю.І.

 У 1985-1986 році будівля школи була знесена, почалося будівництво нової школи, яке так і не завершилося.

Школі виділили приміщення, де знаходилася  контора колгоспу «Зоря».

У цьому приміщенні учні навчаються і по сьогоднішній день.

З 1986-1987 н.р. школу очолив Шерегій Михайло Михайлович,  директором якої пропрацював до 2001 р.

З 1.07.2001 Маргітич Магдалина Іванівна прийняла школу. А з 2008 року школу очолює Балега Марія Василівна.